Через повномасштабну війну в Україні втрачено близько 30% пасік, здорожчала логістика, а жінки часто змушені самостійно відновлювати родинний бізнес після мобілізації чи загибелі чоловіків. Олена Євтушенко, одна з таких жінок, розповіла, як їй вдалося продовжити справу, попри виклики війни.
«Багато чоловіків зараз на фронті, і жінки взяли на себе пасіки. Це не про «квоту», а про системність і довгострокове мислення», – зазначила Олена Євтушенко. Вона знайшла підтримку у «Фундації жінок пасічниць» після того, як стикнулася з сексизмом у науковому середовищі.
Ми поспілкувалися з кількома жінками-пасічницями, які відновлюють втрачені пасіки і розповіли про труднощі ведення бізнесу та відсутність культури споживання натурального меду в Україні.
Одна з пасічниць, яка має медичну освіту та працює сімейною медсестрою, розповіла про своє захоплення бджільництвом. Вона познайомилася з цією справою понад 18 років тому, коли одружилася з чоловіком, що виріс у родині пасічників. Спочатку це було хобі, але з часом вона зрозуміла, що бджільництво – її справжнє покликання. У червні 2024 року вона зареєструвала ФОП і почала розвивати бджільницький бізнес.
Їхня пасіка розташована в Одеській області, і на ній є 35 вуликів. Вони починали з акацієвого меду, а тепер виробляють до 1,5 тонни меду на рік. Однак, за її словами, одними з найбільших загроз для пасіки є хвороби бджіл і неправильне використання пестицидів.
«Ми втрачаємо до 5% родин щороку, і постійно доводиться навчатися та контролювати стан бджіл», – пояснила жінка. Вона також наголосила на проблемах з погодою, оскільки аномальні кліматичні умови ускладнюють процес медозбору.
Інша жінка, яка продовжує родинну справу, розповіла, що пасіка була започаткована ще в 1986 році її батьком. З того часу бізнес став важливою частиною її родини. Зараз вона виробляє понад п’ять видів меду, а також пергу та прополіс. Однак війна та проблеми з охороною змусили її закрити медову крамничку на початку війни.
Пасічниця поділилася, що важко знайти місце для пасіки, де б їй не заважали, а ще одним викликом стала проблема крадіжок вуликів. Також через посуху та спеку збір меду зменшився. Вона наголосила, що нещодавно з’явилася проблема з бджолами, які просто залишають вулик, й вважає, що причина в великій кількості кліщів і залишках пестицидів.
Ще одна жінка-пасічниця, яка почала з нуля після війни, розповіла про труднощі на Харківщині. Вона відновила свою пасіку після того, як територія була знищена внаслідок бойових дій. Вони планують повну окупність свого бізнесу протягом 2-3 років та мають намір розвивати лабораторію для аналізу меду та створення продуктів для здоров’я.
Незважаючи на численні труднощі, жінки-пасічниці продовжують працювати і розвивати бджільництво в умовах війни. Вони стикаються з економічними труднощами, недобросовісними аграріями та кліматичними змінами, але не здаються і продовжують рухатися вперед.