Закриття галереї, яку художниця Поліна Піскурьова створила на вулиці Архітектора Городецького з наміром презентувати роботи молодих українських авторів, завершує її діяльність після двох з половиною років існування. Простір став одним із місць, де з 2022 року митці та куратори могли працювати у вільнішому та експериментальному форматі, про що неодноразово згадувало Суспільне Культура.
Як пояснила художниця, «Кут» поєднував виставкову залу, «Читальню» та невеликий простір для спілкування, формуючи власну спільноту. За час роботи Піскурьова організувала там 37 виставок. У коментарі для Суспільне Культура вона поділилася роздумами про функцію цього місця в київському мистецькому середовищі. Далі наведено її слова.
До рішення створити мистецький простір мене підвели різні обставини: і повномасштабне вторгнення, і бажання підтримати молодих митців, і те, що сам простір фактично з’явився випадково. Спершу все почалося з розмови з художницею Анастасією Лелюк, коли ми обговорювали виставку про Івана Світличного. Я кликала знайомих авторів робити проєкти, а згодом оголосила опенкол, щоб побачити, кому ще потрібен майданчик. Заявок було багато, тому експозиції тривали по два тижні. Я знайомилася з портфоліо й намагалась відчути щирість у висловлюванні.
За словами Піскурьової, у просторі проходили різні за форматом виставки, від персональних до колективних та попап-проєктів. Паралельно майже рік існував літературний проєкт «Читанка», присвячений авторам Розстріляного відродження, проте згодом він поступився місцем роботі над експозиціями.
Мені завжди було легко і цікаво працювати з виставками, і лише з часом я прийняла свою роль кураторки. Моя власна художня практика при цьому відходила на задній план, але я здобула інший досвід – бачити заявки очима людини, яка їх читає. Було захопливо знайомитися з техніками, досвідом і роботами митців. Я склала великий список авторів, за творчістю яких тепер стежу, навіть якщо вони не потрапили в цей виставковий сезон.
Вона також наголосила, що «Кут» задумувався як місце молодого мистецтва, де формувалася співпраця з молодими кураторками, що організовували виставки, розмови та тексти. Ці взаємодії Піскурьова назвала натхненними та значущими.
Подобається, що такі простори, створені самими художниками, залишаються гнучкими, доступними й роблять знайомство з мистецтвом невимушеним. Тут можна було пити чай чи їсти пиріг разом із митцем, і це знімало дистанцію. Я любила формати на кшталт «млинців з митцем» або «фірмового бутерброда від художника».
На її думку, найскладнішим було залучати аудиторію поза мистецьким середовищем, адже важливо, щоб люди могли розмовляти між собою та розуміти закладені авторами сенси.
«Кут» був непростим простором через свою геометрію, сходи та фактуру, але саме в цьому полягало задоволення – долати складні умови. Архітектура може бути викликом, як і в «Українському домі», проте можливість трансформувати звичне місце світлом, об’єктами чи відео розширює межі сприйняття та навчає дивитися під іншим кутом.
Художниця зазначила, що рішення про закриття визрівало близько пів року. Основною причиною стала необхідність оплачувати оренду, адже за весь час їй не вдалося налагодити стабільне фінансування. Піскурьова додала, що прагне рухатися далі та знаходити нові формати співпраці з митцями.