Українська музична спільнота втратила одну з ключових постатей свого новітнього канону. 7 січня на 90-му році життя помер диригент, музикознавець і просвітник Ігор Блажков — людина, яка першою привела українського слухача до авангардної музики ХХ століття.
Про смерть маестро повідомили у Національній філармонії України. Саме з цією інституцією та з Київським камерним оркестром була пов’язана одна з найважливіших сторінок його творчої біографії.
“Ім’я Ігоря Блажкова нерозривно пов’язане з історією Національної філармонії України та Київського камерного оркестру. У 1969–1976 роках він був головним диригентом Київського камерного оркестру, з яким сформував високі художні стандарти колективу та відкрив українській публіці широке коло шедеврів світової й сучасної музики”, — йдеться у дописі.
Колеги згадують, що саме завдяки наполегливості Блажкова у концертному житті філармонії прозвучали твори композиторів ХХ століття, багато з яких раніше ніколи не виконувалися в Україні.
Музикознавиця Любов Морозова наголосила, що Ігор Блажков був тісно пов’язаний із колом «Київського авангарду» — неформальної спільноти композиторів 1960-х років, яка сформувалася навколо класу Бориса Лятошинського.
До цього кола входили Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Віталій Годзяцький, Володимир Губа та інші. Їхні твори, які Блажков послідовно виконував і підтримував, радянська влада вважала ідеологічно небезпечними.
“Блажков був диригентським та інтелектуальним союзником цього кола: він глибоко знав нову західну музику, ініціював обговорення, сприяв ознайомленню із забороненими партитурами та стояв по той бік академічного конформізму. Як диригент він поєднував аналітичну точність, аскетизм жесту і принципову відмову від ефектності”, — написала Любов Морозова.
За виконання музики Валентина Сильвестрова, Арнольда Шенберґа та Едґара Вареза у 1968 році Ігоря Блажкова звільнили з Ленінградської філармонії — цей епізод став символом його непримиренної позиції щодо мистецьких компромісів.
Ігор Блажков народився 23 вересня 1936 року в Києві. Закінчив диригентський факультет Київської консерваторії у класі Олександра Климова. У 1959 році став дипломантом республіканського конкурсу диригентів і розпочав роботу у Державному симфонічному оркестрі України.
У 1969–1976 роках він очолював Київський камерний оркестр, активно популяризував сучасну музику, листувався з Ігорем Стравинським, Едґаром Варезом, Карлгайнцем Штокгаузеном і сприяв гастролям Стравинського в СРСР. У 1990 році отримав звання Народного артиста УРСР.
У 2002 році Блажков переїхав до Німеччини, де продовжив роботу як диригент і педагог, співпрацював із європейськими оркестрами та залишався активним учасником музичного середовища.
Попри еміграцію, він зберігав тісний зв’язок з українською музичною культурою. Його творчий спадок, архівна та просвітницька діяльність мають історичне значення для розвитку камерної й симфонічної музики в Україні.
Ігор Блажков залишив по собі не лише записи й партитури, а й приклад принциповості, інтелектуальної свободи та служіння музиці поза компромісами.