Українське суспільство демонструє вражаючу зрілість. Попри нічний масований удар 2 липня, коли Росія випустила по столиці 28 ракет і принесла численні жертви, у київському метро стартувала унікальна культурна подія.
Це міжнародна виставка «Вірші в метро 2026». Організатором масштабної ініціативи виступив Польський інститут у Києві. Проєкт доводить силу духу українців.
Впродовж усього липня пасажири підземних станцій трьох великих міст бачитимуть особливі плакати. На них розміщено твори європейських авторів мовою оригіналу та в українському перекладі. Мистецтво стає щитом.
Інтелектуальний опір замість суто фізичного виживання
Іноземців дивує подібна стійкість під час екзистенційної загрози. Для зовнішнього спостерігача базовою потребою під час війни здається лише фізичний порятунок. Проте Україна впевнено руйнує застарілі стереотипи.
Культура стала формою нашого психологічного захисту. Про це заявив Ярослав Ґодун, директор Польського інституту в Києві. Він пишається українцями.
«Люди з-за кордону можуть дивуватися, що в час війни українці турбуються про культуру… Але це показує зрілість суспільства. Є ЗСУ, які борються на фронті, а є інші люди, які борються за те, щоб суспільство могло жити й вчитися. Після війни має бути суспільство, готове відбудовувати країну не лише фізично, а й інтелектуально».
Географія поезії та подвійний сенс для світу
Експозиція охоплює три українські мегаполіси. Поетичні постери з’являться у метрополітенах Києва, Харкова та Дніпра, адже ці міста зазнають найжорстокіших ударів. Це свідомий вибір локацій.
Організатори заклали у проєкт глибокий внутрішній зміст. Мистецьке слово інтегрують у повсякденне життя громадян. Це дарує підтримку.
- Внутрішній вектор: поезія підтримує українців у просторі, де вони щодня ховаються від російських обстрілів.
- Зовнішній вектор: присутність іноземних дипломатичних і культурних місій у Києві демонструє партнерам, що країна працює і не піддається ворогу.
Пророчі рядки на тлі повітряних тривог
Виставка об’єднала авторів із шести країн, серед яких Польща, Литва, Чехія, Іспанія, Шотландія та Україна. Пасажири почують Лесю Українку, Артура Дроня, Рімаса Ужґіріса, Петра Грушку, Елісон Кісснер, Міґеля Ернандеса, Яна Твардовського та Адама Міцкевича. Поезія звучить вголос.
На кожному банері є спеціальний QR-код. Він миттєво переводить користувача на аудіозаписи віршів від «Радіо Культура». Вірш Дроня начитав сам автор.
Ярослав Ґодун окремо виділив поезію священника Яна Твардовського «Спішімо» (Spieszmy się), яку особисто дуже любить. Сьогодні вона звучить пророче. Рядки вражають серце.
«Спішімо кохати людей, вони так швидко відходять» – цей заклик став ключовим для воюючої країни. Після трагічної нічної атаки 2 липня слова набули особливої гостроти. Треба цінувати близьких.
Творчість перестала бути звичайною розвагою чи дозвіллям. Солідарність Європи тепер виходить далеко за рамки постачання зброї. Вірші нагадують про свободу.
Варто нагадати, що цей проєкт не є абсолютно новим для нашої держави. Вперше ініціативу «Вірші в метро» Польський інститут успішно реалізував у Києві ще у 2011 році. Історія повторюється знову.