Його серце зупинилося після важкого інсульту. Швидко. Без шансу на розворот подій. Олексій Саранчін – один із найвпізнаваніших українських джазових піаністів, композитор і викладач – помер у віці 54 років.
Про смерть музиканта повідомили 20 травня на сторінці Київської муніципальної академії музики імені Р. Глієра у Facebook. Колеги та близькі до останнього сподівалися на стабілізацію стану, але лікарям не вдалося його врятувати.


Його ім’я добре знали в музичних колах далеко за межами академічної сцени. Він однаково органічно існував у джазі, рокі та популярній музиці, а на сцені завжди вирізнявся точністю, смаком і внутрішньою зібраністю. Для студентів – строгий, але уважний наставник. Для колег – музикант, на якого можна спертися.
Саранчін народився 13 лютого 1972 року в Харкові. Музику він почав освоювати ще дитиною – з чотирьох років. Подальший шлях був послідовним і насиченим: ДМШ № 9, Харківське музичне училище, а згодом Харківський інститут мистецтв імені І.П. Котляревського, який він закінчив у 1997 році.
Паралельно його кар’єра виходила далеко за межі навчальних аудиторій. У 1996–2005 роках він активно гастролював із колективом «Схід-Side», виступаючи в Україні, Німеччині, Польщі та інших країнах. Пізніше став частиною хіп-хоп проєкту «Танок на майдані Конго», де його фортепіанна манера отримала нове сценічне звучання.

Його музична географія була значно ширшою за один гурт. Серед партнерів по сцені – Святослав Вакарчук із проєктом «Вночі», Сергій Бабкін, Христина Соловій, Росава, «Алібі», «Гурт-ЙО-Гурт». Він регулярно працював із великими оркестрами – Kiev Big Band та Dennis Adu Big Band, а також із квартетами й квінтетами провідних українських джазових музикантів.
Окремий пласт його роботи – міжнародні колаборації. Серед партнерів – Деніз Пер’є, Майкл Діз, Рой Ассаф, Гетц Грюнберг та інші представники світової джазової сцени. У 2014 році він створив саундтрек до фільму «Птах кольору ультрамарин», а з 2018 року розвивав власний проєкт Blue Horse.
Педагог, який формував нове покоління джазу
Освіта для нього не була другорядною частиною життя. Він почав викладати ще у 1995 році в Харкові, а після переїзду до Києва у 2002-му став однією з ключових фігур джазової освіти столиці. У Київській муніципальній академії музики імені Р.М. Глієра працював старшим викладачем кафедри джазу.
Його підхід до навчання будувався на поєднанні дисципліни й свободи. Студенти отримували не лише техніку, а й ширший музичний контекст – від Thelonious Monk і Bud Powell до Herbie Hancock та класичної академічної традиції. Багато його вихованців сьогодні виступають на міжнародних сценах.

Окремо Саранчін мав другу освіту – у 2005 році він закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, поєднуючи різні професійні світи, які рідко перетинаються в одній біографії.
Його смерть стала несподіваною зупинкою для людини, яка десятиліттями рухала вперед одразу кілька музичних напрямків в Україні. Сцена, студенти та колеги залишилися без музиканта, який умів поєднувати точність і живу імпровізацію.
У Київській муніципальній академії музики висловили співчуття родині, друзям і всім, хто працював із митцем. Світла пам’ять Олексію Саранчіну.
