Національна бібліотека імені В. І. Вернадського отримала унікальні історичні свідчення. Це стала відповідь на запит суспільства.

Британський мандрівник Джозеф Маршалл у 1772 році після мандрів Стародубом, Черніговом, Києвом та Очаковом назвав українське місто одним із найвизначніших серед побачених. Його чотиритомник «Travels through … Russia, the Ukraine and Poland» виділяється серед західноєвропейської літератури того часу. Автор описував події не крізь імперську призму, а через власні спостереження.
Раніше це видання було відсутнє у фондах бібліотеки. Ситуація змінилася.

Третього червня компанія Visa передала установі три стародруки XVII–XVIII століть, які раніше належали приватним колекціонерам. Це праці Маршалла, французького дипломата П’єра Шевальє та філософа Вольтера.
Досі експонати бачили лише відвідувачі виставки Ukraine WOW, що діяла в Києві з жовтня 2025 по січень 2026 року та залучила понад 330 тисяч глядачів. Тепер книги поповнили постійну колекцію бібліотеки і будуть оцифровані. Тексти видані французькою та англійською мовами.

Загальна вартість придбаних раритетів сягнула мільйона гривень. Ініціативу очолила Ярослава Гресь, співзасновниця ГО Ukraine WOW, аби українці могли глибше досліджувати минуле завдяки свідченням іноземних мандрівників.
Важливість історичних видань
Автори цих праць представляли Україну окремою країною з унікальною історією, народом та амбіціями, протиставляючи це імперським спробам заперечення. Це головне.
Найстарша праця — «A Discourse of the Original, Countrey, Manners, Government and Religion of the Cossacks» П’єра Шевальє (1663). Французький дипломат, що служив у Варшаві, за десять років зібрав унікальні факти про побут та боротьбу козаків.

Шевальє чітко розрізняв українців та московитів, підкреслюючи самобутність нашого народу.
Про козаків він писав: «Мешканці України, які сьогодні всі називаються козаками і які з гордістю носять це ім’я, мають гарну постать, бадьорі, міцні, спритні до всякої роботи, щедрі і мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбні і нездатні терпіти ярма, невтомні, сміливі й хоробрі».
Він описував тактику, походи та міста, зокрема Київ, Чернігів, Переяслав, Білу Церкву та Чигирин. Для Європи це стало детальною картою козацької України від очевидця.
Наступною є двотомна «Історія Карла XII, короля Швеції» Вольтера, видана 1731 року. Філософ описував Велику Північну війну, Мазепу та Полтавську битву.
Хоча Вольтер особисто не відвідував Україну, він активно вивчав праці Боплана і Кантеміра та спілкувався зі свідками подій. Важливим джерелом став Григор Орлик, син гетьмана, який розкрив деталі боротьби за незалежність.
Примітно, що у книзі філософ вперто вживав назву «Московія», відмовляючись визнавати перейменування держави на Росію 1721 року. Він свідомо відділяв Україну від московитського впливу.
«Україна завжди мала натхнення бути вільною. Але, оточена з усіх боків Московією, країнами, підвладними великому правителю [султану], та Польщею, вона змушена була обирати собі протектора, а в подальшому й володаря, з однієї з цих трьох держав», — писав просвітитель.
