У низці університетів Канади стартують експрес-програми «Дорослішання 101», спрямовані на допомогу молодим людям покоління Z опанувати базові життєві навички. Як пише New York Post, ідея курсів полягає у поверненні до того, що раніше вважалося елементарним здоровим глуздом.
На заняттях студентів і старшокласників навчають основам побуту та самоорганізації: як прати білизну, планувати бюджет, писати список покупок, поводитися на кухні та вибирати продукти в магазині. Однією з головних тем є фінансова грамотність. Водночас викладачі запевняють: «дурні питання» тут вітаються — наприклад, «що таке ріпак?»
Недостатня самостійність молоді
Професорка психології Джин Твендж вважає, що сучасна молодь вступає в доросле життя з порожнім «рюкзаком життєвих навичок». За її словами, підлітки дедалі рідше вчаться бути самостійними ще в школі, а відтак залишаються надто залежними від батьків навіть у студентські роки.
«Батьки занадто контролюють життя дітей. Поки це триває, молодь залишається фінансово залежною набагато довше, ніж у попередні десятиліття», – зауважує Твендж.
На її думку, відповідальність за цю ситуацію лежить не лише на самих молодих людях, а й на гіперопіці дорослих, а також на зміні загального підходу до виховання.
Школа не встигає за потребами
Учень 10 класу з Нью-Йорка Зак Лейтнер переконаний, що шкільна система не дає молоді необхідної бази ні в академічному, ні в побутовому сенсі. Він нагадує, що раніше в середніх школах були курси кулінарії, прибирання та шиття, тоді як зараз більшість старшокласників навіть не знають, як прати одяг.
Він називає курси типу «Вступу до дорослого життя» критично важливими, бо молодь почувається розгубленою в реальному світі через відсутність елементарних навичок. Директорка з питань успішності студентів Пем Шарбоно підтримує цю ідею, зауважуючи, що тривога через побутову безпорадність — поширене явище серед сучасних студентів.
«Не варто думати, що це соромно. Потрібно починати вчити дітей життєвим навичкам якнайраніше. Їх обмеження в свободі без навчання — це справжня ведмежа послуга», – додає Твендж.
Університети, що впроваджують такі програми, сподіваються зробити цей формат регулярним та надихнути інші навчальні заклади на адаптацію подібних курсів до потреб нового покоління.
