У Києві з’явилися мініатюрні керамічні мозаїки, які прикрасили дві дорожні ями на Подолі. Нововведення стало частиною мистецького проекту, який реалізували художниця Ліза Пасічник і дослідник з ГО «Мапа Реновації» Іван Довгун.
Де можна побачити нові мозаїки?
Мозаїки з’явились у двох локаціях Подолу: «Каштан» було встановлено біля фасаду кінотеатру «Жовтень» на Костянтинівській, а «Рибо-птаха» – між будинками №28 і №30 на Межигірській.
«Каштан» – символ Києва
Автори мозаїки розповідають, що «Каштан» був вибраний через свою символічність для Києва. Ліза Пасічник зазначає, що цей символ уособлює рідне для багатьох місто. Мозаїка знаходиться біля важливої культурної локації – кінотеатру «Жовтень», одного з культурних центрів Києва, що робить її ще більш значущою.
«Рибо-птаха» – образ свободи
Мозаїка «Рибо-птаха» мала бути зображенням птаха – символом свободи, проте цікаво, що глядачі можуть побачити в ній різні образи. Дехто вважає її рибою, інші – метеликом. Це надає мозаїці особливого характеру, спонукаючи до роздумів і здивування, як зазначає художниця.
Як вибирали місце для мозаїк?
Місця для мозаїк були обрані під час прогулянок Подолом. Іван Довгун розповідає, що хоча локації не були обрані випадково, вони все ж повинні були відповідати певним критеріям – розмір ям, їх глибина, а також рівень пішохідного потоку. Також важливим моментом було не встановлювати мозаїки у надто людних місцях, щоб вони не були зіпсовані швидко, але й не в безлюдних районах, де їх ніхто не побачить.
Створення мозаїк: від ідеї до реалізації
Процес створення мозаїк займав близько місяця, і включав кілька етапів: ліплення, сушка, обпалення, глазурування та знову обпалення. Спершу митці пробували використовувати матеріали з Аліекспресу, але через високу вартість і непотрібні властивості відмовились від них, зупинившись на керамічних пласких скульптурах, які вмонтовувались у бетон.
Як реагували кияни та поліція?
Мозаїки отримали схвальні відгуки від киян і перехожих. Автори мозаїк, Іван та Ліза, також поділились цікавою історією. Під час встановлення мозаїки біля «Жовтня», до них підійшов патруль Нацполіції, але замість штрафу вони похвалили мистецьку ініціативу та навіть поцікавились, чи є в їхньому районі ями, які можна було б «залатати» таким чином.
Подальші плани авторів
Ліза Пасічник і Іван Довгун не зупиняються на досягнутому і мають плани на майбутнє. Вони вже створили кілька інших робіт, таких як «Кит» біля «Віброкав’ярні» та мозаїка на люку біля Контрактової площі. Автори запрошують киян долучатися до цього артпроекту, пропонуючи ідеї та можливості для нового мистецького благоустрою міста.
Висновок
Такі ініціативи, як мозаїки на Подолі, не лише прикрашають місто, але й демонструють, як творчість може змінювати наше повсякденне оточення. Це приклад того, як прості ідеї можуть перетворити звичайні, здавалося б, елементи міського ландшафту на щось неповторне і красиве.
