Албанська акторка Аніла Біші розпочала судову війну проти уряду власної країни. Причиною став цифровий аватар на ім’я Діелла — «віртуальний міністр», який отримав зовнішність та голос артистки без її згоди на таку політичну роль. Цей прецедент може стати однією з найгучніших справ у сфері інтелектуальної власності та штучного інтелекту в Європі.
Діелла, що в перекладі означає «Сонце», з’явилася в урядовій команді у вересні минулого року за ініціативи прем’єр-міністра Еді Рами. За задумом чиновників, ШІ-персонаж має боротися з корупцією через контроль над державними контрактами. Проте для Аніли Біші ця інновація перетворилася на особисту драму: тепер її обличчя стоїть у першому ряду списку кабінету міністрів поруч із топ-посадовцями.
Люди, які не люблять прем’єр-міністра, тепер ненавидять і мене. Спочатку я була здивована, посміхнулася і сказала, що це, мабуть, жарт… Тепер люди називають мене Діелла та вважають ще одним міністром уряду.
Конфлікт інтересів та межі цифрової згоди
Акторка визнає, що минулого року давала дозвіл на використання свого образу. Проте була суттєва умова: зображення мало стати лише віртуальним помічником на вебсайті для допомоги громадянам з документами. Трансформація в «політичного гравця» стала для Біші неприємним сюрпризом, що спричинив хвилю хейту в мережі та небажану увагу перехожих на вулицях Тирани.
Аргументи сторони захисту та позиція влади виглядають так:
- адвокат Араніт Роші наполягає на компенсації в розмірі 1 мільйона євро, називаючи суму цілком «розумною» на фоні можливих штрафів за порушення персональних даних;
- захист посилається на закон, де санкції для держустанов за подібні порушення можуть сягати 21 мільйона євро;
- пресслужба уряду офіційно називає позов «безглуздим» і заявляє про готовність довести свою правоту в суді.
Вже цього понеділка суд має винести критично важливе рішення: чи зобов’язати уряд негайно припинити використання образу Аніли Біші. Поки триває юридична суперечка, аватар Діелли продовжує «працювати» на державному порталі, залишаючись цифровим двійником реальної людини, яка ніколи не прагнула крісла в кабінеті міністрів.
Ця справа стане важливим маркером для всього світу, визначаючи, де закінчується державна цифровізація і починається порушення прав особистості.